Засновник ДонДУУ


povazhniy-s-f

ПОВАЖНИЙ Станіслав Федорович, Герой України

Народився 21 січня 1938 року в місті Ворошиловграді (Україна). У 1945 році поступив у перший клас середньої школи № 35 міста Донецька, яку закінчив у 1955 році. У цьому ж році поступив у Донецький політехнічний інститут на гірничий факультет. У 1961 році закінчив інститут і отримав диплом гірничого інженера-електромеханіка.

Трудова діяльність:
Шахта № 30 тресту «Рутченкововугілля» – дорожній – 1956-1957; шахта «Центрально-Заводська» тресту «Куйбишеввуілля» – дорожній, машиніст електровоза, гірничий майстер, начальник ділянки – 1957-1962; служба в лавах Радянської Армії – 1962-1964; Куйбишевський райком комсомолу, перший секретар – 1965-1966, Донецький міськком комсомолу – другий, перший секретар – 1966-1972; Куйбишевський райком Компартії України – другий секретар – 1972-1975; Пролетарський райком Компартії України – перший секретар – 1975-1978; Донецький міськком Компартії України – секретар, другий секретар – 1978-1986; Донецький обком Компартії України – секретар – завідувач відділу вугільної промисловості – 1986-1988; Донецький інститут підвищення кваліфікації керівних працівників і фахівців вугільної промисловості України – директор – 1988-1992; Донецька державна академія управління (з березня 2004 р. – Донецький державний університет управління) Міністерства освіти і науки України – ректор – 1992-2007.

5-1

Наукові ступені і звання:
Доцент, кандидат економічних наук, професор, доктор економічних наук, член-кореспондент Академії педагогічних наук України, член-кореспондент Інженерної академії України, академік Академії наук технологічної кібернетики України, академік Академії економічних наук України, академік Української асоціації регіональних наук, академік Академії наук вищої освіти України, академік Міжнародної академії науки і практики організації виробництва (м. Москва), дійсний член (академік) Міжнародної академії наук екології і безпеки життєдіяльності (МАНЕБ) (м. Санкт-Петербург), Української академії наук з державного управління та ін.

2-1

Окремі напрями трудової діяльності:

Пріоритетними були питання вугільної промисловості, транспорту, енергетики, впорядкування міст і селищ, розвитку культури, освіти і науки. Багато уваги приділяв капітальному будівництву в Донецьку і Донецькій області. Був начальником штабу на будівництві шахт «Південно-Донбаська» № 3, «Шахтарська-Глибока», «Червоноармійська-Західна», одним з організаторів змагання шахтарів і металургів «Вугілля-кокс-метал» та ін.

Основні напрями наукової діяльності:
Розробка теорії управління, планування і державного регулювання економіки України; дослідження сучасної економічної системи; вдосконалення концептуальної моделі організаційно-економічного механізму управління промисловим виробництвом.
Кандидатська дисертація «Підвищення ефективності управління вугільним об’єднанням в умовах формування ринку».
Докторська дисертація «Організаційно-економічний механізм управління промисловим виробництвом».

Основні наукові праці:

Є автором понад 150 наукових і навчально-методичних праць, підручників, навчальних посібників, монографій, винаходів і патентів. Серед них: «Управління розробкою перспективних програм розвитку гірничих робіт», «Економічний механізм управління промисловим виробництвом в умовах реформування економіки», підручники і навчальні посібники – «Мікроекономіка», «Організаційні комунікації: суть, аналіз, методологія, методика», «Основи менеджменту», «Математичні методи в економіці і управлінні», «Менеджмент в освіті», «Загальний менеджмент», «Бізнес-планування: теорія і практика», «Система технологій» та ін.
Ініціатор створення в 1992 році Донецької державної академії управління, яка в 2004 році перетворена в Донецький державний університет управління. За 20 років університет став добре відомим ВНЗ в Україні, зарубіжних країнах. Університет атестований, ліцензований і акредитований за IV рівнем. За підсумками 2007 року ввійшов до трійки кращих ВНЗ України з управління. Навчальна база і гуртожитки визнані кращими в Донецькій області.
Голова Спеціалізованої ради ДонДУУ з захисту докторських і кандидатських дисертацій з державного управління. Є керівником наукової школи «Організаційно-господарський механізм розвитку економіки Донбасу і Східного регіону України». Він є автором 360 наукових та навчально-методичних праць, підручників, навчальних посібників, монографій, винаходів і патентів.

Під безпосереднім науковим керівництвом доктора економічних наук, професора С.Ф. Поважного підготовлені і захищені 22 докторські та кандидатські дисертації. В очолюваній їм з 2000 року спеціалізованій вченій раді захищено 42 докторських і 211 кандидатських дисертацій у галузі державного управління.

Результати досліджень наукової школи професора С.Ф. Поважного і вчених університету увійшли в програми розвитку міста Донецька, Донецької області та промислових підприємств і організацій України.

Участь у суспільному житті міста Донецька і Донецької області. Є президентом Донецького обласного відділення Асоціації «Україна-Франція», першим заступником голови Донецької обласної асоціації керівників підприємств, членом ради ректорів ВНЗ Донецької області, головою редакційної колегії наукового журналу ВАКу «Менеджер» (Вісник ДонДУУ) і членом редакційних колегій журналів «Вугілля України» і «Світ нерухомості».
23 роки обирався депутатом районних рад, Донецької міської і Донецької обласної рад народних депутатів.


Нагороди С.Ф. Поважного

І. 11 орденів:

Орден Держави відзнаки Президента України “Герой України” (2013р.), Два ордени Трудового Червоного Прапора (1971, 1985 рр.), орден «Знак Пошани» (1977 р.)
Відзнака Президента України – три ордени «За заслуги»: І ст. (2007 р.).II ст. (2002 р.) ІІІ ст. (1997 р.)
орден «За трудові досягнення» IV ст. (2000 р.), орден Богдана Хмельницького (2000 р.)
Міжнародний орден МКА «За заслуги в науці і освіті» (2004 р.).
Орден ІІ ст. «Срібній козацький хрест» (2007 р.).

ІІ. 22 медалі, у тому числі:
Золота медаль ім. М. Туган-Барановського (2001 р.)
Золота медаль ім. М.В. Ломоносова (2003 р.)
Золота медаль «За заслуги в освіті» (2002 р.),
медаль «80 років НАН Україні» (1998 р.).

ІІІ. Почесні грамоти:
Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (1988 р.)
Почесна грамота Президента України (1999 р.)
Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2003 р.).
Почесна грамота Міністерства освіти і науки України (2007 р.).

IV. Почесні відзнаки
Почесний знак Донецької обласної ради (2003 р.)
Почесний знак Донецької обласної ради профспілок (2002 р.)
Почесна відзнака Донецької міської ради «За заслуги перед містом» (2005 р.),
Почесний знак «Петро Могила» (найвища нагорода МОН Україні) (2007 р.).
Пам’ятний знак «Почесний професор Донецького державного університету управління» (2007 р.).
Пам’ятний знак Донецького вищого військово-політичного училища інженерних військ і військ зв’язку (2007 р.).
Відзнака Українського козацтва «Св. Архістратиг Михаіл» (2007 р.).

Повний кавалер знаку «Шахтарська слава» І, ІІ і ІІІ ст.,
Повний кавалер знаку «Шахтарська доблесть» І, ІІ і ІІІ ст.

V. Почесні звання
«Заслужений працівник культури Української РСР» (1980 р.),
«Заслужений працівник народної освіти України» (1995 р.),
«Відмінник освіти України» (1997 р.),
«Людина року – 2000», «Людина року – 2001»,
«Почесний громадянин міста Донецька» (2001 р.)
Лауреат Міжнародного академічного рейтингу популярності
«Золота Фортуна» (2004 р.)
«Почесний громадянин Донецької області» (2008 р.)

VI. Вибраний в 10 академіях членом-кореспондентом і академіком
Членом-кореспондентом Академії педагогічних наук України (2003 р.)
академіком Академії наук вищої школи України (1999 р.)
академіком Академії економічних наук України (1995 р.)
академіком Української асоціації регіональних наук (1997 р.)
академіком Академії наук технологічної кібернетики України (1993 р.)
академіком Міжнародної академії науки і практики організації виробництва, м. Москва (2001 р.)
академіком Міжнародної академії наук екології і безпеки життєдіяльності (МАНЕБ), м. Санкт-Петербург (2002 р.)
академіком Академії праці і зайнятості, м. Іжевськ (2003 р.)
академіком Міжнародної Слов’янської академії освіти ім. Я.А. Коменського (2005 р.)
членом-кореспондентом Інженерної академії України (1992 р.).


 

Витязь у професорській мантії

З книги «У владі мрії»,
письменник Віталій Спажук

Понад п’ятдесят років трудової діяльності професора Станіслава Поважного — це не тільки трудовий стаж. Цей час роботи. За напруженістю інтелектуальних, духовних, нервових, фізичних зусиль у Станіслава Федоровича завжди був рік за два. Століття — ось його заслужений трудовий стаж на сьогоднішній день. І всі ці роки його вели по життю сміливі мрії, грандіозні плани, завдання і надзавдання, відрізняло несамовите прагнення до активної життєдіяльності — максимум зусиль, подій, звершень, творення праці, який вимагав від нього не тільки рішучості, а й великої мужності, трудової доблесті.

Про це говорить біографія Станіслава Федоровича, яка, часто нагадує те розклад іспитів, то хід баталій… Така смілива і неспокійна (а творчому сенсі слова) ця людина! Часом він представляється витязем у професорській мантії…

Добре, світле і високе Ім’я — високе рівно настільки, щоб можна було сказати: такі люди ногами йдуть по грішній землі, а головою стають до небес. Після них залишаються не просто сліди, а спадщина.

Найбільше їм заважає жити власне серце, яке болить за кожну справу, відстає від ритму їхнього життя, від ходу їх думки і навіть від пам’яті. А безсердечністю жити вони не можуть, бо серцем не тільки чують, а й бачать, говорять і працюють. Його працелюбство — саме особливе явище. Він уміє працювати з такою самовіддачею, що, наприклад, університет, який він створив практично з нуля, хочеться називати не альма матер, а альма фатер. Таким особистостям не вистачає повітря, важко дихати в середовищі дозвільних або відсталих людей. Їм не чуже ніщо людське і ніщо загальнолюдське, їм відомі успіхи і поразки, помилки і прозріння, щастя і нещастя, випробування й пошуки.

І вогонь його розуму, і вогонь його душі одягнені в особливий характер. Такі особистості формуються у горнилі життя. Це зовсім не означає, що у нього сталеві нерви, серце, залізна рука… Справжня сила – та, що створює життя. Я ніколи не помічав нічого «металевого» ні в його очах, ні в його голосі, ні в міміці, ні в жестах… Хіба от тільки сивина срібна.

…Я можу сказати, що Станіслав Федорович надзвичайно життєлюбна людина, наділена не тільки величезною силою універсального таланту, а й дивовижної жвавістю розуму, духу, емоцій, чарівності, темпераменту, значною силою переконання, здатністю зв’язувати єдністю думки багатьох людей різного інтелекту, смаку, почуття міри. Відкритий світу — життєлюбний, чуйний на доброту екстраверт, який захищається від зла не закритістю душі, а її глибиною. Мабуть, тому при всій своїй достовірності, відкритості Станіслав Федорович не позбавлений деякої загадковості, навіть, я сказав би, таємності… Часом, стежачи за ходом його думок, я мимоволі пам’ятаю стару мудрість: «Не говори все, що знаєш, а знай, що говориш». У ректора двосічний розум: гостро мислячий і гостро відчуваючий. Станіслав Федорович дуже освічена людина, що володіє тонкою інтуїцією і якийсь «флюорографічної» пронизливістю, яка розвилася, треба думати, за довгі роки роботи з людьми. Потому, очевидно, він завжди або майже завжди знає, що робить і що говорить. А колезі, соратники та друзі говорять про нього з таким зворушливим пієтетом, точно хочуть закохати в нього весь світ.