Круглий стіл «Європейська практика захисту прав вимушених переселенців: досвід для України»


19 березня 2016 року Кафедрою Жана Моне Jean Monnet Chairs «Analysis and implementation of European experience in the area of democracy and governance in Ukraine» проведений Круглий стіл «Європейська практика захисту прав вимушених переселенців: досвід для України», в якому взяли участь викладачі та студенти університету.

Модератором Круглого столу виступила Діденко Ніна Григорівна, доктор наук з державного управління, професор, голова Кафедри Жана Моне.

Були обговорені такі тематичні напрями як:

  • міжнародний та європейський правовий статус внутрішньо переміщених осіб;
  • європейська практика допомоги внутрішньо переміщеним особам;
  • міжнародна донорська допомога внутрішньо переміщеним особам в Україні;
  • інтеграція переміщених дітей та студентів до нового освітнього середовища.

Під час обговорення зазначалось, що станом на 15.02.2016 року чисельність внутрішньо переміщених осіб з Донецької, Луганської областей, а також з Автономної Республіки Крим перевищила 1 мільйон 725 тисяч осіб.

Основні виклики для внутрішньо переміщених осіб:

– розміщення та проживання людей;

– працевлаштування людей, які можуть працювати, але не можуть знайти роботу;

– питання медичного обслуговування, психологічної реабілітації, доступу до освіти, культурної та соціальної реінтеграції

Під час обговорення цих проблем було проаналізовано досвід європейських країн, які стикалися з проблемами внутрішньо переміщених осіб, яким чином можна цей досвід запроваджувати в Україні.

Як зазначили учасники Круглого столу, суттєве значення мають сьогодні прийнятий Верховною радою Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та Комплексна державна програма щодо підтримки, соціальної адаптації та реінтеграції громадян України, які переселилися з тимчасово окупованих територій України та районів проведення антитерористичної операції в інші регіони України, на період до 2017 року. Важливо, щоб ці нормативні документи стали реальним керівництвом для вирішення проблем внутрішньо переміщених осіб.

У країнах-членах Ради Європи, за різними оцінками, від 2,5 до 2,8 мільйона внутрішньо переміщених осіб.

Найбільше їх число ─ близько 1 млн. чоловік ─ проживає в Туреччині. Це жертви збройних конфліктів і насильства з боку державних і недержавних формувань в районах, населених, в основному, курдською національною меншиною.

В інших країнах Європи, це, здебільшого, особи, які вимушено переселилися в результаті конфліктів при розпаді Радянського Союзу і Югославії більше двадцяти років тому, і, зовсім недавно, внаслідок конфлікту 2008 року в Грузії.

В Азербайджані близько 600.000 внутрішньо переміщених осіб, в Грузії ─ 274.000, в Сербії – 225.000, в Боснії і Герцеговині – 113.000, інші живуть в інших балканських країнах, Вірменії та Росії.

Як свідчить європейський досвід, для допомоги внутрішньо переміщеним особам використовуються такі практики:

1. Забезпечення тимчасовим і постійним житлом є однією з головних проблем, з якою стикається країна при стихійному, вимушеному переселенні.

Варіанти вирішення:

  • першочергове забезпечення переселенців тимчасовим житлом з наявного житлового фонду, а також їх розселення в адміністративних будівлях і спеціально створених тимчасових поселеннях.
  • отримання постійного житла:

– розселення у спеціально побудованих котеджних містечках або відремонтованих квартирах. У більшості випадків котеджні містечка будуються у сільській місцевості або в містах з невеликою щільністю проживання населення. Окрім надання у користування житла, зазначені будинки оснащуються мінімальною кількістю побутових приладів і меблів. Відповідно до законодавства за спеціально збудованим житлом зберігається статус муніципального, воно надається у власність до моменту відновлення влади на окупованій території та відбудови пошкодженого житла під час бойових дій:

– надання грошових компенсацій за втрачене та частково зруйноване житла, чи безвідсоткової позики на придбання житла. Так, наприклад, у Грузії розмір таких компенсацій складав близько 10000 доларів США, а в Молдові компенсація відповідала ринковій вартості попередньо втраченого житла.

2. Забезпечення прав зайнятості:

– збереження існуючих форм стимулювання зайнятості та стандартів надання соціальної допомоги у зв’язку з безробіттям. Виняток становили лише окремі процедури відновлення стажу осіб, які були незаконно звільнені, а також спрощення процедур працевлаштування, що дозволяло влаштовуватись на нову роботу за відсутності трудової книжки.

Окрім того, у всіх країнах, як окрема форма стимулювання самозайнятості населення, передбачено безкоштовне надання переселенцям сільськогосподарських ділянок.

3. Надання грошової матеріальної допомоги виконує функцію підтримки мінімального рівня доходу найуразливіших верств населення, серед яких пенсіонери, інваліди, багатодітні сім’ї та інші.

Великий досвід у реалізації цього заходу є у Грузії, законодавством якої кожній сім’ї при отриманні нового житла передбачається надання одноразової грошової допомоги у розмірі 200 ларі.

Аналогічно, діти шкільного віку мають право на отримання одноразової допомоги у розмірі 100 ларі на початку навчального року.

В Азербайджані ж діє більш адресна підтримка, що передбачає надання регулярної або одноразової допомоги у формі продовольчих і промислових товарів.

Розповсюдженим в усіх країнах заходом щодо підтримки належного рівня життя переселенців є окремі податкові пільги та часткові компенсації вартості комунальних послуг. Так, наприклад, у Грузії вимушені переселенці звільняються від сплати податків на передану їм у користування державну власність, а також на компенсації, отримані ними в рамках програми приватизації. В Азербайджані діє система компенсацій за оплату комунальних послуг, а також послуг зв’язку; програма звільнення переселенців від сплати прибуткового податку, а також державного мита, в т.ч. й при переоформленні та відновленні документів.

4. Проблеми соціального забезпечення майже в усіх країнах, за винятком Азербайджану, вирішуються на основі існуючих соціальних гарантій у країні. За усіма переселенцями зберігається право на безкоштовну середню освіту, медичне обслуговування та пенсійне забезпечення. В Азербайджані наявний кошик державних соціальних послуг поповнюється наданням для школярів, з числа вимушених переселенців, на безоплатній основі підручників і шкільного приладдя. Для студентів вищих навчальних закладів існує програма компенсації вартості навчання у державних навчальних закладах, а також надання пільг на оплату навчання студентам приватних навчальних закладів.

5. Інституціональне забезпечення вирішення проблем переселенців у країні:

Реалізація проектів підтримки тимчасових переселенців потребує не лише нормативно-правового та фінансового підґрунтя, а й інституціонального забезпечення.

Так, наприклад, при уряді Грузії існує окреме Міністерство у справах вимушеного переміщення з окупованих територій, а в Азербайджані — Державний комітет по роботі з особами, які вимушено покинули місця постійного проживання. У Сербії ці функції виконує Комісаріат із питань біженців та міграції. У Сербії діє також Міністерство з питань Косова і Метохії.

6. Забезпечення умов повернення до попередніх місць проживання – питання, що може стати достатньо актуальним у майбутньому. Більшість вимушених переселенців, з часом, по завершенню бойових дій та окупації, виявлять бажання повернутися до місць їх попереднього проживання.. У цьому контексті досвід інших країн передбачає надання можливості повернення у приватну власність об’єктів нерухомості; надання одноразової державної допомоги для відновлення житла, у разі повного їх знищення; компенсація частки вартості на покупку або будівництво нового житла.

Таким чином, питання внутрішньо переміщених осіб має бути одним із виразно артикульованих пріоритетів державної влади й чіткого плану дій не лише на сьогодні, а й на наступні роки. Важливо координувати зусилля держави та громадянського суспільства у допомозі внутрішньо переміщеним особам, щоб вирішити максимум проблем і не розпорошувати зусилля. 

Важливо мати також докладну статистику щодо кількості внутрішньо переміщених осіб і щодо того, якої допомоги вони конкретно потребують. 

Особливу актуальність має питання щодо інтеграції переміщених дітей та студентів до нового освітнього середовища, тому учасники Круглого столу не лише обговорили цю проблему, але вирішили направити свої пропозиції до тих установ, які причетні до вирішення даної проблеми.

ПРОПОЗИЦІЇ

учасників Круглого столу «Європейська практика захисту прав вимушених переселенців: досвід для України»,

На підставі вивчення європейського досвіду щодо інтеграції переміщених дітей та студентів до нового освітнього середовища пропонуємо:

      1.Для забезпечення умов для отримання освіти та доступу до освіти:

створення резервних груп у дитячих садках регіонів переселення та тимчасове спрощення умов реєстрації переселенцями приватних дитячих дошкільних закладів;

створення у загальноосвітніх школах класів з російською мовою навчання та посиленним вивченням української мови для дітей, які прибули з тимчасово окупованих територій та зон проведення АТО, для адаптації у новому освітньому середовищі;

розробка окремих правил вступу до тимчасово переміщених вищих  навчальних закладів для випускників, що вимушено залишаються на непідконтрольних територіях та не змогли пройти ЗНО;

збереження вартості навчання за контрактом на новому місці навчання;

надання пільгових умов кредитування для навчання у тимчасово переміщених вищих  навчальних закладах.

2. Для забезпечення умов проживання студентів та викладачів тимчасово переміщених освітніх закладів:

розміщення студентів та викладачів тимчасово переміщених освітніх закладів з використанням гуртожитків діючих навчальних закладів в інших регіонах України;

звільнення від плати за гуртожиток для студентів, аспірантів, докторантів тимчасово переміщених освітніх закладів;

надання викладачам тимчасового житла за рахунок місцевих фондів у містах, куди переміщені ВНЗ.

3. Для організації дистанційного навчання учнів та студентів:

надання допомоги тимчасово переміщеним освітнім закладам в отриманні комп’ютерної техніки, створенні відповідних платформ;

виділення додаткового фінансування для забезпечення дистанційної освіти.

4. Для збереження і підтримка тимчасово переміщених навчальних закладів:

збереження професорсько-викладацького складу навчальних закладів при формуванні штатного розпису;

створення спеціальних фондів  для вирішення проблем тимчасово переміщених навчальних закладів;

моніторинг кількості й потреб внутрішньо переміщених осіб в освітніх послугах, необхідності перекваліфікації та професійного перенавчання, залучення тимчасово переміщених ВНЗ до перекваліфікації та професійного перенавчання для жителів у містах розташування ВНЗ.

5. Створення умов для отримання дистанційно української освіти для учнів, які вимушено залишаються на непідконтрольній території.

Previous ДонДУУ прийняв міжнародну естафету добрих справ!
Next Вивчення спецкурсу «Інститути громадянського суспільства та захист прав іноземних громадян в ЄС» як складова поширення знань щодо євроінтеграції серед громадян України.