Проблеми децентралізації та науково-практичне забезпечення в територіальних громадах


18 квітня 2019 р. Інститутом підготовки кадрів Державної служби зайнятості України спільно з Донецьким державним університетом управління проведено круглий стіл «Проблематика процесу децентралізації надання послуг в об`єднаних територіальних громадах» та інтернет-конференція «Науково-практичне забезпечення надання публічних послуг в умовах децентралізації».

Основними питаннями, яким були присвячені виступи учасників – представників Асоціації міст України, голів об’єднаних територіальних громад, експертів, науковців – стали:   організаційно-правові засади децентралізації надання послуг ДСЗУ в об`єднаних територіальних громадах; інноваційні технології в освітньому просторі підготовки кваліфікованих фахівців для органів публічної влади та ДСЗУ; проектний та програмно-цільовий підхід у діяльності територіальних громад; роль державного сектору, неурядових організацій, місцевих громад у справі соціально-психологічної реабілітації осіб з посттравматичним синдромом, ветеранів війни на сході України; становлення та розвиток системи державного управління у сфері державної безпеки на регіональному рівні та у територіальних громадах.

Головою Кафедри Жана Моне професором Н.Діденко підготовлено тези «Європейський досвід впровадження інноваційних методів стимулювання зайнятості населення».

 

Ніна ДІДЕНКО,
доктор наук з державного управління, професор,
Jean Monnet Chair

 

Європейський досвід впровадження інноваційних методів стимулювання зайнятості населення

Процеси європейської інтеграції мають суттєвий вплив на реформування політики зайнятості в Україні, адже для подолання економічних проблем, які ініціюють на даний час високий рівень трудової міграції з України, потрібні інноваційні методи стимулювання зайнятості населення для подолання високого рівня безробіття (явного та прихованого) та низькопродуктивної зайнятості значної частини населення.

Й.Звонар, аналізуючи проблеми зайнятості в європейських країнах, умовно поділяє країни на три групи: до першої, з високим (вище 70 %) рівнем зайнятості, відносить Швецію, Данію, Німеччину, Фінляндію, Нідерланди, Австрію та Естонію (високий рівень розвитку інфраструктури ринку праці, можливості поєднувати трудову діяльність з професійним навчанням, особливий трудовий менталітет); до другої, з середнім рівнем зайнятості населення віком 20-64 роки (не нижче 60%) відносить Великобританію, Францію, Литву, Латвію, Чехію (збалансований розвиток різних галузей національного господарства, висока ступінь інтегрованості в єдиний економічний простір); до третьої групи країн, рівень зайнятості населення яких нижче 60%, відносить Польщу, Словаччину, Угорщину, Румунію, а також країни Південної Європи – Італія, Іспанія, Греція, Хорватія, Мальта [с.146].

Отже, політика зайнятості європейських країн здійснюється як відповідно загальної європейської стратегії, зафіксованої в правових актах ЄС і стратегії «Європа 2020, так і відрізняється в залежності від стану безробіття та зайнятості населення. Це дає можливість обрати для порівняльного аналізу та впровадження в Україні інноваційних стимулів зайнятості населення ті країни. які найбільше відповідають стану вітчизняних трудових ресурсів, зокрема, Францію і Польщу.

Що стосується політики Франції у сфері зайнятості, найбільш важливими, на нашу думку, методами стимулювання можна вважати:

  • національна програма допомоги безробітним до 35 років надавати стартовий капітал для відкриття власної справи замість соціальної допомоги. Понад чверть усіх фірм, що утворилися за останні роки, фінансувалися за рахунок коштів державного страхування з безробіття;
  • стимулювання державою прийому молоді на роботу за допомогою певних пільг компаніям. Держава стимулює компанії, які приймають на роботу молодь без спеціальності або кваліфікації, беручи на себе витрати за її страхування від безробіття і хвороби на термін до 1 року, що знижує витрати на робочу силу на 20,0 – 25,0%;
  • звільнення підприємств від сплати внесків у систему соціального забезпечення при створенні нових робочих місць;
  • стажування за рахунок підприємств з метою компенсації освіти для французької молоді віком 16–21 рік, що залишила навчання;
  • одноразова дотація за кожного прийнятого на роботу некваліфікованого працівника підприємству. Державою забезпечується і покриття до 80 % витрат, які пов’язані з професійною освітою і виплатами заробітної плати даній категорії працівників.

В результаті, частка витрат на активні (спец. програми) й пасивні (соц. виплати) заходи відповідно дорівнює 28,4% і 71,6% [2].

У Польщі для подолання безробіття молоді  запроваджена програма «Перша робота», яка допомагає працевлаштовувати як молодих людей з вищою освітою, так і випускників професійних училищ та технікумів, шляхом консультування про вакантні місця в країні [2].

Активну роль у вирішенні питань зайнятості відіграють профспілки та організації роботодавців (Конфедерація польських роботодавців та Польська конфедерація приватних роботодавців), які беруть участь у роботі профільних комітетів польського Сейму, таким чином впливаючи на створення законодавства в сфері регулювання ринку праці та податкової політики [2].

Для вирішення проблем на ринку праці в країнах ЄС слід звернути увагу також на такі тенденції:

  • перехід до стратегії гнучкої зайнятості і залучення у сферу зайнятості молоді, жінок, громадян пенсійного віку через зміну законодавства, яке регулює використання праці цих категорій населення;
  • стимулювання безробітних до виходу на ринок праці через зміни у системі соціального страхування, у тому числі страхування з безробіття;
  • підвищення мобільності робочої сили всередині Євросоюзу за рахунок зміни міграційної політики та її орієнтації на забезпечення свободи пересувань в межах ЄС.

В сучасних умовах переходу до інформаційного суспільства штучний інтелект, віртуальна реальність, великі дані й цифрова економіка трансформують стан зайнятості та її характер у сучасному світі. Це означає появу професій, де людині доведеться вчитися працювати і співіснувати зі штучним інтелектом, що діє за певним алгоритмом, що має уже сьогодні розглядатися в стратегії зайнятості кожної країни в залежності рівня її замученості до четвертої промислової революції та переходу до нових технологічних укладів,

Інша тенденція сучасної зайнятості – це розвиток шерингової економіки, що заснована на колективному використанні спільних ресурсів, розвитку нових комунікаційних технологій, джерел енергії та засобів пересування.

Ці тенденції зумовлюють перегляд державної політики зайнятості і в соціальному сенсі, зокрема скорочення робочого часу без зменшення оплати праці знайшло підтримку через законодавче закріплення у Франції та Італії 35-годинного робочого тижня.

За даними Євростату,  зростання до 2060 р. чисельності літніх людей, вік яких перевищує 65 років, загалом у ЄС складатиме майже вдвічі, а старших 80 років –– потроїться, тому у ЄС активно розвивається «срібна економіка» – поняття, введене в європейських країнах задля адаптації до наслідків постаріння населення, завданнями якої є сприяння трудовій зайнятості літніх людей, забезпечення їм рівного доступу до професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки. Такі зміни теж суттєво впливають на сферу зайнятості і в перспективі потрібні чіткі параметри для розуміння кількості і якості робочих місць, потрібних для даного сегменту економіки.

Висновки. Отже, державна політика у сфері зайнятості населення має поєднати в собі пріоритети розвитку інноваційної зайнятості, забезпечення балансу роботи і вільного часу зайнятих людей, створення умов для запровадження освіти впродовж життя, реалізацію концепції активного довголіття як елемента «срібної економіки», досягнення адекватного співвідношення в рамках інноваційного процесу внесків працівника (мотивація до праці та професійного розвитку), держави (інноваційна політика) та роботодавця (продукування і впровадження інновацій).

Важливим елементом змін у сфері зайнятості є розвиток сервісної інфраструктури — мережевих суспільств для пошуку партнерів та обміну ідеями, бізнес-інкубаторів, ринків пропозиції консультаційних послуг (юридичних, бухгалтерських, податкових), послуг коворкінгу, соціального супроводу інноваційної активності.

 

Список використаних джерел

  1. Звонар Й. П. Активна політика зайнятості в країнах Європейського Союзу та можливості її застосування в Україні // Науковий вісник Мукачівського державного університету, 2015, С.146
  2. Політика регулювання ринку праці та національні моделі боротьби з безробіттям (світовий досвід) Інформаційна довідка, підготовлена Європейським інформаційно-дослідницьким центром на запит народного депутата України // URL: euinfocenter.rada.gov.ua/uploads/documents/28866.pdf
  3. The Future of Jobs Report 2018 / URL: www3.weforum.org/docs/WEF_Future_of_Jobs_2018.pdf
Попередні Пройди оплачуване стажування в групі МЕТІНВЕСТ
Наступні Студентки групи СР-18д на екскурсії до Маріупольського краєзнавчого музею